Захоплюючись шотландською культурою, цей допис хочу присвятити костюму, який на мою думку, є одним з найкрасивіших і оригінальніших у світі. Мабуть мало хто точно знає як виглядають, наприклад, фінський або грецький костюм, але якщо мова іде про Шотландію не можна не згадати про таку яскраву деталь, як кілт.
Частина 1. Тартан і кілт
Кілт це не просто історична деталь чоловічого шотландського костюму. Це
багатовікова традиція, символ національної гордості і чоловічої гідності,
свободи духу (і тіла!). Традиційно кілт виготовляється з картатої
вовняної тканини, яка має назву tartan (тартан), у нас знаної як
«шотландка» . Цікаво, що походження тканини в клітинку не є чисто шотландським,
згадки про неї належать ще до давньоримських часів, а рештки такої тканини
знаходили у багатьох європейських і східних країнах. З енциклопедій відомо, що
малюнок тартану є такою ж індивідуальною ознакою шотландських регіонів або
родів (кланів), як родовий або місцевий герб. Нині існує офіційний реєстр
тартанів Scottish Register of Tartan, який включає в себе як більш давні
кланові і місцеві тартани, так і сучасні тартани, які можуть належати
військовим підрозділам (Black Watch), фірмам (Burberry), футбольним клубам (Celtic), навчальним закладам, музичним
колективам, приватним особам. Більше того, на сайті реєстру кожен бажаючий може
створити і зареєструвати свій власний тартан. Деякі малюнки є дуже
відомими і впізнаваними, часто використовуються в сучасній індустрії моди, як
от малюнок тартанів Stewart, королівського клану Стюартів, або
дизайн фірми Burberry.
Великі клани мають по кілька тартанів, які відрізняються в кольорах, є варіанти старовинні «ancient» i мисливські «hunting» - у помірних природних відтінках, а також яскравіші сучасні «modern». Про це нам також розкаже будь-яка енциклопедія. Але маловідомим є цікавий факт, що насправді відомі нині кланові тартанові малюнки не є аж такими старовинними, оскільки створення офіційного реєстру припадає всього лиш на першу половину19 сторіччя. Він був започаткований на основі записів в облікових книгах купців, які торгували тканиною. Траплялося і так, що тартан реєструвався просто під прізвищем замовника. До прикладу, якщо замовником партії тканини був купець на прізвище Грант або МакНаб, малюнок потрапляв у записи як тартан Грантів або МакНабів. Аби пояснити, яким чином тартани стали отримувати «офіційну прописку» в реєстрі і прив’язку до фамілій або місцевостей, слід зробити історичний екскурс.
Придушення англійцями в 1745 році останнього якобінського повстання стало
трагічним моментом в історії Шотландії; тоді за «Актом про роззброєння» під
заборону в першу чергу потрапили гельська мова, носіння зброї і будь якого
одягу з тартану. В цей час багато національних традицій зазнали занепаду. Однак
заборона на носіння кілта, що тривала 36 років, не стосувалася тих шотландців,
які перебували на службі в британській армії.
Найперший і найвідоміший з цих підрозділів існує дотепер,
і має назву Black Watch (Чорна Варта). Він був сформований
на початку 18 ст. на територіях Хайланду спочатку як іррегулярне формування, що
виконувало поліцейські функції з охорони кордонів, пошуку викрадачів худоби, а
також нелояльних до британської корони осіб. В ті часи британська імперія
розширювалася, ведучі війни в Європі і колоніях, і відповідно постійно
відчувала потребу в солдатах. У 1739 Black Watch перетворений на регулярну військову
частину (42-й піхотний полк), яка пройшла довгий та славетний бойовий шлях,
особливо відзначившись в північноамериканських колоніальних конфліктах, першій
і другій світових війнах. Як би там не було, але завдяки шотландським частинам
на службі у англійців, кілт продовжив своє існування і в часи заборони. Такі
елементи горського костюму, як кілт, поясна сумка (споран), гетри і берет були
виключною приналежністю однострою шотландських полків; з загальною уніформою
його поєднувала лише червона куртка, аж до часів, коли британська армія
перейшла на хакі (після англо-бурської війни, кінець 19 ст.). А щодо назви Black Watch є
версія, що вона походить саме від тартану, який носили вояки полку (чорного або
темного кольору). На малюнку - вояки Black
Watch в одностроях
початку 18 сторіччя.
Заборона на носіння тартану також явно не поширилася на
спадкоємця британського престолу, майбутнього короля Георга ІІІ (на картині
художника Бартелемі дю
Пана, датованій
1746 роком, принц зображений в одязі з червоного тартану). Заборону було
знято під час правління уже дорослого Георга ІІІ, в 1782 році. На початку 19
сторіччя, за участю діячів культури і науки, відбувається відродження
Шотландії. Національний одяг знову входить в моду, інтелігенція і дворянство
починають цікавитися забутими традиціями своїх предків. Символом шотландської
національної самоідентифікації горський костюм знову став у 1822 році, коли у
Единбурзі очікували на офіційний візит короля Георга IV. Організацією прийому займався сер Вальтер Скот, письменник і голова
королівської спілки Единбургу, який чимало зробив для відновлення і
популяризації національної культури. Тоді було об’явлене гасло «Хай кожен
зустріне короля у своїх кольорах!», щоби очільники місцевої знаті привітали
короля, вдягненувши національні костюми. І тут трапляється історичний
курйоз. За десятки років заборони підзабулося, якими були родові тартани;
аристократія починає розшукувати відомості в сімейних архівах, а також у
записах торговців мануфактурою аби дізнатися, якими саме були їхні кольори!
Виробники вовняної тканини не могли не скористатися з ситуації і знайшли спосіб
заробити на забаганках знаті. Мануфактура «Вільям Вілсон та син» з Банокберна,
яка до того забезпечувала потреби армії, створила каталог тартанових
візерунків, які між собою миттєво розподілили представники місцевих кланів. А
щоби замовникам було вдвічі приємніше, фірма називала орнаменти їх прізвищами.
Завдяки комерційним талантам Вілсонів в Шотландії 19 сторіччя виникла
справжня «тартанова лихоманка», а у кожної поважної родини з’явився ще один
символ – власний тартан.
Далі буде! Дивись продовження статті - у Ч. 2. Виготовлення великого кілта
Немає коментарів:
Дописати коментар