Як можна шити шкіру, не маючи спеціальної машинки? До вирішення цієї проблеми мене спонукала необхідність переробити одну не надто вдало пошиту сумку.
Вада початкової конструкції полягала в тому, що шита примітивно з двох половин вона була надто вузькою і незручною, а матеріал, взятий зі старої куртки, мав погану якість і був липким на дотик.
"До" і "після"
Я вирішила зробити вставку з боків, яка б збільшила обєм, але тут підвела швейна машинка, що раптом відмовилася працювати, пропускаючи стіжки та нерівномірно пересуваючи матеріал.
Специфіка пошиття шкіряних виробів полягає у тому, що на відміну від тканин строчка може бути виконана лише раз, оскільки залишаються сліди. З цієї ж причини деталі не можна зметувати, отож спроба є лише одна. Також потрібні голки спеціальної форми і бажано швейна машина для шкіри. Як варіант можуть бути використані старі механічні машини типу Зінгер. Оскільки я не займаюсь шиттям систематично і професійно, спеціальної машинки у мене немає, на Зінгері нормального шву теж не вийшло. Незадоволена результатом що став гірше за попередній, захотіла переробити сумку повністю, на цей раз з нової шкіри. Ця шкіра виявилась досить товстою, тому щоб не зіпсувати її, я не ризикнула скористатись машинкою і вирішила шити вручну. За основу був взятий спосіб, коли шкіряні деталі сплітють через край в пробиті отвори шкіряною смужкою або шнурком; шов утворюється ззовні. В своєму способі я вирішила сховати шов і краї деталей на спідній стороні.
Опис процесу роботи*
*Примітка. Цей спосіб раціонально використовувати у випадку товстої або твердої шкіри, коли немає можливості шити на спеціальній машині. Якщо виріб виготовляється з тонкої (як для одягу) шкіри, можливе пошиття звичайною машинкою.
Що потрібно:
пробійник для шкіри (на фото; вартість в магазинах - від 4 доларів), міцна синтетична нитка або леска, ножиці, гелева ручка для креслення деталей викрійки на шкірі, мило або крейда - для креслення на тканині. Матеріали - шкіра і фетр для деталей сумки + тканина для підкладки, застібка-фермуар
Розкрій:
Передня та задня частина сумки (симетричні) + бічна частина. Верхня частина передньої і задньої деталей за формою має відповідати вигину фермуару; довжина бічної частини вимірюється наступним чином. Прикладаємо до верху фермуар, відмічаємо де закінчуються його краї. Вимірюємо портнівським сантиметром відстань по нижньому краю від мітки до мітки, додаємо бл. 5 см - це і буде довжина бічної вставки. Верхні вільні краї деталей переду і заду пришивають до половинок фермуару.
Кожна деталь - в трьох екземплярах - зі шкіри, фетру та підкладкової тканини. На кожній деталі згори і знизу слід поставити відмітку її середини.
Етапи пошиву:
1. Зєднання деталей зі шкіри. Для зшивання деталей зі шкіри вздовж країв, бажано на однаковій відстані (бл.4-5 мм) найменшим діаметром пробійника робимо отвори. Кількість отворів та відстань між ними на деталях які будемо зшивати, мають бути однакові. Для зшивання слід підібрати на надто товсту, але міцну нитку; я використовувала леску. Зшивати почала сумістивши середини деталей переду та боку сумки, від центра в одну сторону, потім в іншу.
У такий же спосіб, починаючи з центру, пришиваємо задню частину до бічної.
2. Деталі з фетру - другий шар стінок сумки. Оскільки шкіра, що використовувалась для сумки була хоч товстою, але мякою та еластичною,а сумка має значні розміри (40х35 см) для надання виробу форми я зробила стінки двошаровми. Деталі з фетру підшиваємо до відповідних деталей зі шкіри, проводячи голку через тканину і отвори в шкірі.
Крім підтримання форми, фетр потрібний для зміцнення ділянки швів, запобігання перерозтягування отворів та прорізання шкіри ниткою.
3. Оформлення ділянки швів зовні. Оскільки навіть найменший діаметр пробійника (бл. 3 мм) є набагато ширшим, ніж товщина нитки, отвори частково помітні з лицьового боку. Для того, щоб їх прикрити та додати виробу етнічного оздоблення, мною був використаний шовковий шнур. Він укладається навпроти шва та прошивається через отвори в шкірі ниткою в тон, або прозорою лескою, починаючи з четвертого отвору від краю, та закінчуючи, не дошивши до трьох пар отворів з іншого краю.
Зафіксувавши нитку на спідньому боці, ми воводимо її на лицьвий бік, перекидаємо через шнур і втикаємо в симетричний отвір сусідньої деталі.
Втикаємо в протилежний отвір, виходимо наотвір нижче і т.д.
Таким чином шнур пришивається над швом, від одного кінця шва до іншого, але залишивши його трохи довшим, ніж шов та не пришиваючи його до крайніх трьох пар отворів з кожної сторони. Деталі зшиваються надійно, фактично тричі - при зшиванні шкіри, пришиванні фетру, потім шнура. Така міцність є принциповою для сумки великих розмірів.
4. Ховаємо кінці шнура на спідньому боці. Потім закінчуємо шви між бічною вставкою та передньою і задньою деталями. Зшиваємо між собою три пари отворів, які залишили вільними, утворюючи шов краями назовні. У подальшому ця ділянка буде закладена у паз фермуара і пришита до нього
5. Пошив підкладки. Деталі з підкладочної тканини повністю повторюють форму зовнішніх деталей. Вивертаємо готову підкладку, складаємо її з зовнішньою частиною сумки спідніми сторонами.
Вільні краї бічних деталей сумки і підкладки зшиваємо між собою
6. Пришиваємо фермуар. Співставляємо центри половинок фермуару з серединними мітками на верхньому краї деталей сумки, та пришиваємо застибку до сумки через заздалегідь пробиті в шкіри отвори* та всі шари таканини.
* Примітка. Отвори для пришивання роблятся у такій кількості і на такій відстані один від одного, як на фермуарі. Середина фермуару має розташуватись проти середини детелей, які до ньго пришиваються
7. Вигляд готової сумки
Немає коментарів:
Дописати коментар